59 CP/V/L
Фрагмент із моєї біографії 4
У цій статті я розповідаю про можновладців, які робили ( образно висловлюючись ) вигляд: що про моє існування нічого не знають, що нічого не знають про неймовірний погодний зі мною резонанс; які байдужим та злочинним чином ставилися до мого особистого життя, і життя інших українських громадян, порушуючи цивільні та Конституційні права цивільних пересічних невійськовозобов'язаних українських громадян в умовах воєнного часу російсько-української війни.
І як, у попередніх моїх електронних авторських мультимедійних статтях, з назвами: 'Фрагмент із моєї біографії', 'Фрагмент із моєї біграфії 2', і 'Фрагмент із моєї біграфії 3', стаття під назвою 'Фрагмент із моєї біографії 4' охоплює кілька подій у моєму житті та житті іншіх українських громадян.
Під час повномасштабного вторгнення російських військ в Україну, мене атакувала якась інфекційна хвороба, під час якої у мене дуже сильно боліла голова.
Бо я відчував величезну зраду можновладців різних держав, які на мою думку: чудово знали про відкриття неймовірного погодного зі мною резонансу, і які вирішили розпочати російсько-українську війну, замість оприлюднення існування неймовірного погодного резонансу зі звичайною людиною.
Впродовж чотирьох місяців я не хотів виконувати навіть домашню ранкову фізичну зарядку, бо попереднє моє виконання регулярних фізичних вправ виявилось нікому непотрібним. Як і мої публічні та численні свідчення неймовірного погодного зі мною резонансу, разом з численною моєю особистою фотофіксацією НЛО, про що я розповідав людям у моїх авторських електронних статтях на моїй власній інтернет платформі IINDONLINE.
Під час російської 256-ти денної окупації міста мого проживання, я почав розуміти... що російські окупанти з неймовірною обережністю ставилися до мого особистого життя і життя оточуючих мене людей.
Note: Про що я розповідаю у моїх електронних статтях з назвою 'Окупація та воєнний час IINDONLINE'.
Після деокупації міста мого проживання, та під час продовження мого особистого самостійного пошуку справедливості... я знову почав відчувати зраду можновладців: які продовжували робити вигляд, що про моє існування нічого не знають, що нічого не знають про неймовірний погодний зі мною резонанс; які байдужим та злочинним чином ставилися до мого особистого життя, і життя іншіх українських громадян, порушуючи цивільні та Конституційні права цивільних пересічних невійськовозобов'язаних українських громадян в умовах воєнного часу російсько-української війни.
Адже через всесвітнє визнання неймовірного погодного зі мною резонансу ( за яким, навіть сьогодні може спостерігати у моєму житті будь яка розумна людина ), у Світі б не було російсько-української війни.... через яку гинули невинні люди, і за що на мій досвідчений погляд думку ніхто не хоче брати відповідальність.
І на мою персональну розсудливу та переконливу думку, саме через байдуже і злочинне ставлення можновладців до мого особистого життя і особистого життя інших пересічних українських громадян, у Світі розпочалася російсько-українська війна.
На початку створення моєї авторської електронної статті 'Фрагмент із моєї біографії 4', я вирішив створити та відправити черговий електронний лист до НАЗК і НАДС України, у пошуку справедливості.... через відсутність якої, свого часу державні чиновники злочинним чином: позбавили мене свободи, встановили моєму організму психічний діагноз, зробили з мене непрацездатну людину, позбавили мене можливостей та засобів для гідного мого людського існування.
Але в черговий раз, моє звернення до представників Органів Державної Влади, зазнало поразки.
Бо за скоєння державних злочинів у моєму особистому житті, серед колишніх та чинних державних чиновників.. ніхто не збирався ( образно висловлюючись ) брати на себе відповідальність.
Про що свідчать мої численні електронні звернення до Органів чинної Державної Влади.
Неналежне ставлення державних чиновників, до моїх електронних звернень до Органів чинної Державної Влади, на мою особисту переконливу думку свідчило про причетність представників чинних Органів Державної Влади до скоєння державних злочинів у моєму особистому житті.
Мені необхідна була думка певних фахівців.
І перед відправкою мого чергового електронного звернення до ДБР України, я продовжив створювати електронну статтю під назвою 'Фрагмент із моєї біографії 4'.
..... .
Після переїзду мого батька, з лівого берега Дніпра до міста Херсон 2025.07.26, я вкотре переконався у байдужому ставленні державних чиновників до життя пересічних громадян. Адже мій батько два роки перебував у російській окупації без електричного світла. Утримуючись, від отримання російського паспорту. Переживши Каховський паводок; втративши власний будинок; переживши інсульт; втративши зір на одному оці через появу катаракти.
Під час перетину російсько-українського та українсько-російського кордонів спецслужбовці обох держав допитували мого батька, майже як до шпигуна.
По словам мого батька ( -‿- ).
Мій тато мав при собі два паспорти, з різних держав.
Серед особистих речей, у тата були речі з російською військовою символикою... які могли спантеличити представників спеціальних служб.
((( i ))) Після мого звернення до Омбудсмана України, з приводу переїзда мого тата та моєї сестри до підконтрольної території української держави, державні чиновники зволікали з відповіддю на моє звернення. Внаслідок чого моїм рідним довелося отримати російські паспорти. Після відповіді державних чиновників чи державних службовців, на яку я майже не сподівався, державні чиновники чи державні службовці запропонували моєму батьку та моїй сестрі.. нестерпні умови, для переїзду на підконтрольну територію українській держави. Ігноруючи, хворобливий стан мого батька. Мій батько не міг їхати у поїзді на верхньому ліжку, як пропонувалося моєму батькові та моїй сестрі. Через що моїм рідним довелося відмовитися від пропозиції безвідповідальних ( на мій погляд ) державних чиновників чи державних службовців. Через деякий час моя мати домовилася з гуманітарною організацією, яка безоплатно влаштувала переїзд мого батька до міста Херсон. І схоже через безвідповідальне ставлення державних чиновників до життя пересічних громадян, моя сестра залишилися тоді на лівому березі Дніпра. Бо Олена отримала сумніви стосовно благополучного свого майбутнього проживання на підконтрольній території української держави. І на мій погляд, Омбудсман України не був зацікавлений у переїзді моєї родини на підконтрольну теріторію української держави. Чи то через жадібність до бюджетних грошей, чи то через дискримінацію... з якою, Омбудсман України разом з Президентом України та міністром Охорони Здоров'я України, ставилися до якості мого особистого життя.
А державні чиновники та державні службовці, які охоче демонстрували напевно для залучення грошей турботу про пересічних громадян... навіть не збиралися проявляти турботу про мого батька і свого співвітчизника. Про якого між іншим особисто від мене міг знати Омбудсман України ((( до якого я неодноразово ( близько семи разів ) звертався з приводу влаштування переїзду мого батька до підконтрольної території української держави, і який 'разом' з Президентом України та міністром Міністерства Охорони Здоров'я України на мою думку через дискримінацію моєї особистості ігнорували мої електронні звернення... порушуючи мої особисті цивільні та Конституційні права ))), і який перебуваючи після інсульту в російській окупації кожного ранку співав український гімн для покращення стану здоров'я власного мовного апарату... мешкаючи, по сусідству, з російськими окупантами. Бо в російській окупації неможливо було якісно лікуватися і якісно харчуватися українським громадянам.
Після переїзду мого батька до міста Херсон, державні чиновники чи державні службовці 'продовжували посилатися ((( на мій погляд ))) на воєнний стан'... аби не виконувати державні обов'язки перед пересічними українськими громадянами, та українцями з обмеженими можливостями. Через злочинне ( на мій погляд ) правління, на яке не зверталася достатня чи належна увага сумлінних та дуже впливових українських громадян.
Про державну грошову компенсацію, за заподіяну шкоду майну та життю мого батька, мови навіть не йшло.
Після звернення мого батька до Пенсійного фонду України, мого батька ледь не ошукали під час підрахунку пенсії минулих трьох років.
Чого не відбулося завдяки втручанню керівника Пенсійного Фонду України міста Херсон.
І через кілька днів після переїзду мого батька до міста Херсон, у мене знову з'явилися гроші... на які я придбав кілька необхідних речей (•‿•).
Продовження створюється..... .
Між, іншим . . . .
Яким би гірким не був досвід, яким би cлавним не був шлях.
Нехай наше з Вами життя стане багатшим, і більше радості нам з Вами у сучасному житті принесе ( ¬‿¬ ).
Як і розділ 'NEWS', який створювався мною протягом кількох років.
Article 59
Політика конфіденційності інтернет-платформи IINDONLINE ( ⚖ ).
Немає коментарів:
Дописати коментар